“Скандинавська модель” економічного розвитку. Королівство Норвегія

Норвегія, Королівство Норвегія — держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Межує зі Швецією, Фінляндією та Російською Федерацією. Столиця Норвегії — Осло (605 тис. жителів в 2011 р.). Найбільші міста — Берґен (235 тис. осіб), Трондхейм (152 тис. осіб), Ставангер (114 тис. осіб), Крістіансанн (74 тис. осіб). Член Європейської асоціації вільної торгівлі, а також СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ та інших.

Державний устрій скандинавський соціалізація економіка норвегія

Норвегія — унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з кількома пізнішими поправками і доповненнями. Король є главою держави і виконавчої влади. У 1991 році королем Норвегії став Гаральд V. Вищий законодавчий орган країни — двопалатний парламент — Стортінг.

Норвегія — високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Основні види транспорту — автомобільний, залізничний, морський

У своєму економічному розвитку норвезька економіка розвивається за скандинавською моделлю розвитку економіки.

Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) - колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку на основі приватної власності і ринку. Вона відрізняється від багатьох інших моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціальною політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації економіки, яка передбачає використання результатів приватно-капіталістичного підприємництва й економічного зростання на соціальне вирівнювання, а також установлення виробничої демократії. Це означає широке державне втручання в економіку в дусі кейнсіанських рецептів, установлення високих норм оподаткування, суттєве посилення перерозподільчої і соціально законотворчої ролі держави. Доходи розподіляються на користь малозабезпечених громадян і розповсюджених різноманітних «вільних асоціацій».

Свою назву ця модель отримала в зв'язку зі специфічним розвитком скандинавських країн, і в першу чергу Швеції, в 60-80 рр. ХХ ст. В цей період Швеція, Норвегія і Фінляндія досягли найвищих, серед інших розвинених країн, показників соціалізації економіки.

Основні риси скандинавської моделі почали складатися в 1930- е рр. і остаточно оформилися на початку 1950- х рр. і полягають у наступному:

гармонічний розподіл національного доходу між громадянами через податкову систему й державний бюджет;

підтримка взаєморозуміння й згоди між працею й капіталом;

розвиток державного сектора (насамперед на базі виробництва суспільних послуг як регулятора суспільного відтворення;

реальне зрівнювання в економічних і соціальних правах, не говорячи вже про політичних, всіх громадян поза залежністю від статі й віку.

Таким чином, скандинавська модель - це розвинена ринкова економіка зі зрілою соціальною інфраструктурою. Основною особливістю цієї моделі є гранична соціалізація, що можлива в умовах ринкової економіки. Частка приватного сектора в економіці становить 85%, а на частку держави відповідно доводиться менш 15% (30% зайнятих). Держава в такій системі не стільки робить ВВП, скільки перерозподіляє через податкову систему доходи, одержувані в приватному секторі. Вона також здійснює досить суворий контроль за діяльністю приватного бізнесу, контролює дотримання законів, прийнятих з урахуванням інтересів всіх членів суспільства.

За даними на 2012 рік Норвегія посідає перше місце у світі за індексом кращого життя, розробленим Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Це свідчить про те, що в Норвегії середній працівник отримує 30 465 американських доларів на рік, що перевищує середньостатистичний заробіток у країнах-членах ОЕСР (22387 доларів США на рік). Прибуток 20% найбільш заможної частини населення Норвегії в чотири рази перевищує прибуток 20% найбідніших її мешканців.

Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.

Виробництво енергії. Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно поновлюваного та екологічно чистого джерела. У 1970-х роках біля підніжжя норвезької частини материка було відкрито родовище нафти й газу. На сьогоднішній день Норвегія - найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту. Відкриття вуглецево-водневих покладів надало значного імпульсу подальшому розвитку промисловості країни. Розробка нафтових і газових родовищ, крім усього іншого, солідно поповнила державну казну - у формі податкових надходжень і орендної плати за землю.

Промисловість. Видобувають нафту й природний газ із 1975 р. у норвезькому секторі Північного моря та кам'яне вугілля — на Шпіцбергені. Іншою продукцією гірничорудної промисловості є залізна й титанова руди. Майже всю електроенергію виробляють на гідростанціях. Працюють підприємства чорної та кольорової (алюміній із довізної сировини, магній, цинк, нікель) металургії, електрохімії, машинобудування, електротехніки, радіоелектроніки, а також деревообробної, целюлозно-паперової, харчової (зокрема рибопереробної) галузей промисловості. За виробництвом паперу та алюмінію Норвегія посідає п'яте місце у світі, а морських суден — сьоме. Передусім Норвегія відома як світовий продуцент суден і нафтосвердловинних платформ.

Станом на початок XXI століття Норвегія входила в трійку найбільших у світі експортерів нафти, поряд з Саудівською Аравією і Росією.

Перший промисловий видобуток нафти почалася лише в 1970.

Політика Норвегії у відношенні її нафтогазового комплексу завжди відрізнялася прагматичністю - тут на ділі була реалізована проголошена з самого початку концепція «Вуглеводні - надбання нації». Всі запаси нафти і газу Норвегії розташовані на шельфі Північного моря. Ініціатива розпочати розвідку запасів належала не державі, а великим транснаціональним компаніям. Першою заявку подала американська Phillips Petroleum (1962). У Міністерстві промисловості був створений відділ нафти, який в 1978 був виділений в окреме Міністерство нафти та енергетики, відповідальна за формування державної енергетичної політики. Оперативним управлінням і наглядом зайнявся новостворений Нафтовий директорат, а для безпосередньої участі в нафтових проектах була створена державна компанія Statoil.

Ще однією норвезькою компанією, зайнятися видобутком нафти, стала Norsk Hydro, в якій державі належав 51% акцій.

Традиційні галузі промисловості. Рибальство. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах риба. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку. Близько 90% рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця.

Норвегія — найбільший рибалка Західної Європи: річний вилов становить приблизно 2,6 млн. т.

Зовнішня торгівля. Для країни характерна висока частка у ВНП зовнішньої торгівлі (до 40%). Експортуються (76,6 млрд. дол.) переважно нафта і газ (55%), готові вироби (36%), продукція нафтопереробної та нафтохімічної, лісопереробної, електрохімічної і електрометалургійної промисловості, продовольство. Ввозять (45,9 млрд. дол.) здебільшого готові вироби (81,6%), продовольчі товари та сільськогосподарську сировину (9,1%), а також боксити, марганцеву і хромову руду, автомобілі.

Промисловість і суднобудування

Норвегія виробляє багато алюмінію, залізного кремнію і магнезію. Нафтопереробна промисловість працює на сировині, що видобувається в Північному морі. Норвегія є також одним з найбільших у світі виробників штучних добрив. Проте переважна більшість промислових підприємств - малі та середні. До важливих галузей промисловості належать: фармацевтична, електронна, обслуговуюча, рибно-меліоративна, а також суднобудування, яке існує в Норвегії споконвіку.

Суднобудування, торговельний флот і судноплавство. Норвезькі верфі спеціалізуються на будуванні високосучасних суден спеціального призначення. Крім цього, Норвегія є великим постачальником устаткування і послуг для морського флоту в усьому світі. Норвезькі судна борознили світовий океан ще з доби вікінгів. Нині Норвегія - четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. Частка судноплавства в експортних доходах країни традиційно становить близько 20%.

Саме поняття "скандинавська модель" не має вичерпного визначення. У якості її особливостей часто виділяють або економічну, або соціальну політику. Необхідною попередньою умовою функціонування даної моделі є високо організоване суспільство, побудоване на основі відданості принципам інституційного суспільства добробуту. Фінансування систем соціального захисту в цій моделі здійснюється переважно за рахунок оподаткування, хоча певну роль відіграють страхові внески підприємців і найманих робітників. За даними на 2012 рік Норвегія посідає перше місце у світі за індексом кращого життя, розробленим Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).